Як циган смерти боявся
Українська народна казка Гуцульщини

Пішов циган у ліс рубати собі дров. Виліз на бука і рубає гілляку, на якій стоїть. Іде чоловік лісом та й питає:

— Що ти там, цигане, робиш?

— Дрова рубаю.

— Та ти впадеш відти.

Сказав це чоловік та й пішов далі. А циган гілляку дорубав та й на землю з нею впав. Схопився і біжить за тим чоловіком у погоню. Догнав його і питає:

— Ти Біг?

— Ні, я не біг, я йшов поволи.

— Як ти Біг, то скажи мені, коли я буду вмирати. А чоловік йому каже:

— Тоді будеш умирати, коли зад у тебе буде студений.

А штани в цигана були пірвані. Посмотрив він, а зад студений. Упав циган на дорогу та й кричить:

— Я гину, я вмираю! Над’їхав дідич бричкою.

— Що з тобою, цигане?

— Йой, пане дідичу, я вмираю.

— То що з тобою сталося?

— Мені зад застив.

А дідич його як урвав пару разів арапником! Циган схопився і посмотрився там, де вдарив дідич. А зад уже теплий був.

— Дякую, пане дідичу, вже трошки легше.