Як циган у пана виграв
Українська народна казка Гуцульщини

Мав пан наученого кота. Ставав кіт на задні лапки та й стояв. В передні пан давав йому свічку, та й він тримав. А прийшов до него циган та й це вздрів.

— Дивися, який у мене вчений кіт, що він може робити, — каже пан циганови. А циган каже:

— Це пусте. Нічого ваша наука не варта. Натура старша за науку.

— Ні, наука старша, — каже пан. І сперечилися вони. Циган каже:

— Заложімся.

— Добре, — каже пан.

— Коли я можу прийти до вас на цю практику? — спитав циган.

— Любої днини приходи, коли хочеш, — каже пан.

— Ні, треба точно видати днину.

— Тої й тої, — каже, — днини приходи. Прийшов циган тої днини.

— Добрий день!

— Добрий день.

— Ану, пане, берімся за роботу.

— Добре, — каже пан. Бере пан кота і каже:

— Служ!

Кіт стає на задні лапки, а передні підоймає догори. Пан поклав йому в лапки свічку, засвітив сірником, і кіт тримає запалену свічку. А циган приніс живу миш та й тримає в рукаві. Походив циган пару хвилин по хаті і випускає ту миш на підлогу. Кіт свічку шпурив та й за мишею. Та й імив миш, та й шлюс ^*. А циган каже:

— Видите, пане, що моя вийграла, а не ваша. Ви вчені, і ви прейграли.

І пан циганови заплатив.