Як чоловік лихої жінки збувся
Українська народна казка Гуцульщини

Жив собі чоловік та й жінка. А жінка була дуже недобра. Що їй скаже чоловік, вона так не зробить. Коли чоловік хоче борщу, то мусить казати: «Аби-с мені борщ не варила, вари капусту». То вона зварить борщ. А коли чоловік хоче капусти, то каже: «Жінко, не вари капусту, вари борщ». То вона навмисне зварить капусту. Так вони й жили довгі роки.

І подумав собі чоловік: «Як я маю цеї жінки збутися?» Та й пішли вони в поле жати збіжжя. Ішли через воду лавкою. Та й та лавка була дуже гнила. Хитати її не можна було, бо вломиться. Та й він перейшов тою лавкою, а вона ще трошки ззаду зачекала, доки він перейде. І каже чоловік жінці з другого берега:

— Жінко, аби-с ся не хитала на лавці! А вона каже:

— А я таки буду хитатися.

Йому того й треба було. Вийшла жінка на лавку та й на самій середині зачала хитатися, колисатися. А лавка трах та й переломилася. Та й пішла баба в воду. І втопилася.

Чоловік ужав те жито та й довгі роки жив самий. Уже боявся женитися. Та й за пару рік думає: «Ану піду я до води та буду кликати її, може, вона вийде». Та пішов до води та й кличе:

— Вилізь, бідо, з води! Ліпше з бідою, як без біди!

Та ще й тичку поклав чоловік, щоб вона могла вилізти. А то ймився там за тичку чорт. Виліз він та й каже чоловікови:

— Дякую тобі файно, що ти мене вирятував, бо тут якась баба, — каже, — п’ять рік тому втопилася, та й мене так умордувала, що я мусив її по голові гладити, аби вона спала.

А чоловік каже:

— Як уже ти не міг витримати її, то й я не зможу. Най там сидить. Та й чорт пішов собі на волю, а чоловік вернувся т’хаті.