Як чоловік на жінку страху нагнав
Українська народна казка Гуцульщини
Оден парубок сватав дівку. І два роки ходив сватати, не раз там був, а йому не хотіли її давати. А він підходив до них, підходив і таки взяв її.
Узяв він ту дівку та й думає: «Тепер я тобі покажу. Ти мене вимучила, та й твої тато й мама, а тепер я тобі дам».
Через пару день іде він з нею на базар. Та й купив худу, пусту корову, що найдешевша була на базарі. Та й купив рушницю. Заводить ту корову до стайні. Жінка зачала поратися, а він зачав голитися коло вікна. І каже їй:
— Іди випускай корову пасти.
— Як буде корова пастися, як я пораюся, а ти голишся? Треба коло корови комусь бути.
— Я два рази не говорю, я лиш раз кажу: іди випускай корову!
Вона пішла випустила корову. А корова пішла в грядки. Він крикнув через вікно:
— Куда йдеш? Я тобі раз кажу: вийди з городу!
А корова не слухає. Він ухопив рушницю та й застрілив корову. Та й каже:
— Я нікому не буду говорити два рази. І тобі не буду. Доголився, вмився, зібрався. Попоїли.
— Ходім.
Витягає він дві шлеї, запрягає кобилу та й жінку разом з нею. Кобила тягне плуг та й жінка тягне. А її мама вздріла це та й біжить.
— Ти здурів чи що? Чого ти жінку запряг з кобилою?!
Він нічого не казав, аби вона прийшла ближче. Вона прийшла, а він кобилу випряг, а стару за кибавку * та в шлею. Стара кричить, а дочка каже:
— Тихо, мамо. Бачите, що в него на плечах рушниця? Він уже корову застрілив, то й вас може застрілити. Він два рази не говорить.
І тягнуть обидві плуг.
Уздрів він, іде вже й старий. А він дає їм по батогови та й кричить:
— Вішта, чала, хвіст задрала!
Старий прийшов, здоймив капелюх та й каже:
— Боже помагай!
— Дяковать.
— О, ти в мене ґазда порядний. Добре робиш. Отак їм і треба, аби вони знали, що чоловік може.
З того часу боялася жінка чоловіка і слухала його.