Як чоловік шукав царя
Українська народна казка Поділля

Служив чоловік двадцять років у солдатах і царя не бачив. Всі стали з нього сміятися; як же це царя не бачив. От він вирішив йти царя шукати.

Йде лісом та й здибає охотника з шашкою і рушницею. Йдуть разом та й заблукали. Один виліз на дерево, побачив вогник і каже:

— Підемо на той вогник.

Як вони прийшли, то побачили, що стоїть серед лісу палац, огорожа кругом, собак з півкопи. Нікого нема, тільки дід старий з бородою. Стали просити їсти, а дід каже:

— У мене дванадцять синів є. Як прийдуть, то вас повбивають.

А ті не послухали все поїли, що було зготовлене, і полізли на гору спати.

Прийшли дванадцять розбійників, привезли дванадцять повозок золота і царівну. Батько сказав їм, що прийшли двоє незнайомих і все поїли. Охотник спав, а хлопець, який хотів царя побачити, сидів на сторожі. Як стали розбійники на гору лізти, то він їм по черзі всім голови шашкою познімав. Потім розбудив охотника, забрали повозки з золотом, царівну і їдуть до царя. Охотник каже:

— Я поїду вперед, скажу цареві, щоб тебе добре зустрів, а ти їдь помалу.

Приїхав (а це був сам цар), вистроїв військо, найняв музику і зустрічає свого попутчика.

— За те, що врятував мені життя, — каже цар, — я дарую тобі півцарства, оженю на царівні і живіть собі на радість, а мені на втіху.

Ось вам казочка, а мені бубликів в’язочка.