Яку голову маєш, таку й платню
Українська народна казка Бойківщини
Був на селі бідний чоловік. Мав два сини. І прийшов час, той чоловік і його жінка померли, а хлопці осталися сиротами. І що ж робити? Треба шукати кусника хліба. Подалися вони до одного пана, котрий мав фільварок. І пан їх прияв на роботу. І робили вони в пана. Але молодший виконував легшу роботу і більше брав грошей, а старший тяжчу роботу і менше брав грошей. Той старший почав жалітися панови:
— Чого я беру менше грошей, а той більше за меншу роботу?
А пан каже:
— Синку, прийде час, і ти переконаєшся сам по собі, чого ін. бере більші гроші.
Каже пан тому молодшому братови:
— Запрягай коні, поїдеме в гості до другого пана.
Їдуть вони по дорозі, дивляться, зсилилися двоє собак. Пан питає хлопця:
— Що то вони роблять?
А той відповідає:
— У того гостина і в того гостина, вони оден другого тягнуть на гостину.
І та відповідь панови сподобалася. І їдуть вони далі. А там жеребець скочив на кобилу. А довкола пасеться ціле стадо коней. Пан питає:
— Що то вони роблять?
А той каже:
— Вони тут давно пасуться і вже все випасли. Кінь на коня виліз, аби далі видіти, де добра паша є. би пішли далі пасти.
І панови то сподобалося.
Поїхали вони в гості, погостювали і вернулися. Приїхали додому, а в якийсь час, дивиться пан із свого покою у вікно, їдуть фіри. Пан каже тому старшому братови:
— Іди спитай, що то вони везуть.
Вибіг він на дорогу, іспинив фіри і запитав:
— Що ви везете?
— Веземо пшеницю, — вони відповідають.
І він вернувся й доповідає панови:
— Везуть пшеницю.
— А не пиав-ись, чи на продаж возили, чи купували пшеницю?
Він каже:
— Я не питався.
Знов він побіг. Але фіри вже далі проїхали. Догнав він їх і питає:
— Ви продавали пшеницю чи куповали?
Вонив ідповідають:
— Ми купили.
Прибіг він та й розповідає панови, що пшеницю купили.
— А не питав ти, по скільки платити за центнер?
— Ні, я не питався.
— Махай знов за ними і питайся.
І він зробив ще більше дороги, бо вони на місці не стоять, а їдуть собі. Він їх догнав, а тоти люде почали з ним сваритися:
— Чого ти, дурню, до нас вчепився?
Але сказали йому, по скільки платили. Він вертається і каже то пану.
— А не питав ти, чи вони в пана якого купили, чи в держави?
— Ні.
То йди запитай.
А він уже не хоче йти.
— Вони вже й так зо мною сварилися. І хотіли мене бити. Я вже більше не піду питати.
І каже йому пан:
— Видиш, ти тепер переконався сам на собі, чому ти меншу платню береш. Якби ти був розумний, ти би був записав за першим разом про все. І ти би був вартий більшої платні. А так яку голову маєш, таку й платню. Хочеш, роби за таку гроші, а не хочеш, іди.