Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські легенди

Іван та Мар’я
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Недобра була година для України, орди ханські спалювали села, міста, топтали ниви із хлібами. Людей губили, рубали, молодих дівчат і хлопців заарканювали. Палала земля на Волині, на Вкраїні.

У тій порі у місті Богуслав жив міщанин, мав гарну господу, двоє діток, хлопчика й дівчинку. Злі татари зарубали мужа і жінку, дівчинку полонили, а хлопчик утік. Сиротою залишився Івась. Ні тата, ні неньки, ні хати, ні постелі. Тож забрали Івася запорізькі козаки на Січ і виховали його на славу і козацьку одвагу.

Був Івась козак проворний, ростом статний, на все бойкий і придатний. Ходив у походи з козаками воювати з бусурманами, мстив їм за батька, неньку, за сестрицину недолю. Під час походів брат брав багато різної здобичі: золото, срібло, жупани, сап’яни.

Раз поїхав Івась на ярмарок у місто Бендери там татарин продавав дівку. Дівчина була такою гарною, що зачарувала хлопця і він за великі гроші викуплює її з неволі і привозить чорноброву українку до себе додому.

Переступивши поріг нового господаря, дівчина стала гірко плакати. Козак же її став утішати:

— Твоя доля не безщасна. Я тебе взяв не на поругу, візьму тебе за дружину. Коли я на тебе дивлюся, отця й неньку згадую.

У неділю повінчались. Розпитувати став Івась дружину з якого вона роду. І вона йому розповіла:

— З Богуслава, батько Іван, отця-неньку вбили, мене полонили, а малий брат заховався та не знаю, де дівся.

Івась це як почув, став свою долю проклинати, бо упізнав у дружині свою старшу сестру. І сказав брат:

— Чи вже світу кінець є, що сестрицю брат бере. Ходім, сестро, горою, розвіємось травою. Ходімо степами, розвіємось цвітами. Ти станеш жовтий цвіт, а я синій. Тільки вкупі б нам жити, щоб в однім зіллі були два цвіти.

Пішли вони горою і розвіялись травою, пішли степами і розвіялись цвітами.

Як у церкві звінчались, так укупі й зостались.

Отже люди кажуть, що це травиця, що з братиком сестриця. І росте у нас по всій Україні чарівна, ніжна квітка «Іван та Мар’я» і квітує синьо-жовтим цвітом.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

2. Іван та Мар’я. Записано у Верхнячці Христинівського району від Мартовицької Ганни Пилипівни (1924) 2008 року.