Бариня Кочубейша
Легенда Чернігівщини

Жила в одному селі бариня Кочубейша. Дуже добре вона відносилася до людей. На свято Козьми і Дем’яна вона завжди приїжджала в школи, подарунки давала. А в неї був син Кузьма, який втопився. Вона виходила до тієї злощасної річки і заклинала:

— Щоб ти травою заросла!

Так воно і позаростало все травою, осокою, лозою всякою.

Людям, які в неї працювали, вона давала їсти чотири рази на день. А коли хто ображався, вона казала:

— Підійте такий час, що вам навіть платити за роботу не будуть.

От якось пас хлопчик Антон коней на полі та й одна кобила вскочила в панську траву. А в барині був злий прикажчик. От він і сказав, щоб батько хлопчика приніс руб ( а тоді це були великі гроші). Приніс він та й каже:

— Хай вона (бариня) подавиться тим рублем!

Приходить прикажчик, а бариня питає:

— А що казав чоловік, коли руб давав?

Ну, той і признався.

— Другий раз як впіймаєш його кобилу в мене, то веди його сюди.

От кобила вдруге вскочила в траву. Повів прикажчик чоловіка до барині, а вона питає:

— А ваша кобила вперше попала до мене в траву?

— Та, ні другий раз.

— А що ви перший раз робили?

— Штраф платив.

— А скільки ви платили?

— Та цілкового (рубля).

— А що казали, коли платили?

— Та щоб ви подавилися тим рублем.

— Беріть свій рубль, та хай ваш хлопчик добре пасе свою кобилу, щоб до мене більше не попадала.

Отака вона була до людей.