Українські легенди

Григорієва криничка
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були дуже неспокійні роки (1928-1939). Не обминули вони і Веселого Кута. Люди були в розпачі. Як жити? Куди йти? Де правда?

А правда в Істині, в Богові. Так вчив своїх односельців Григорій Федорович Заболотній, людина глибоко віруюча, людина, яка несла в собі Світло, яке не в силі були закрити ні в ті страшні репресивні часи, ні тепер.

Його на Соловках розстрілювали, протикали наскрізь штиками, перетворювали в льодяну статую, живим закопували в землю, випекли йому розпеченим залізом очі.

Люди бачили в цій людині святого і тягнулись до нього. А він молився за всіх, особливо за немічних і болящих. Зціляв їх молитвою і водичкою. А водичку брав із джерела, яке було неподалік садиби, де проживав святий мученик Григорій.

І тепер віднайдено це джерело. Впорядкували люди його, Водичка в ньому смачна, чиста, цілюща. І йдуть до цієї кринички наші односельці, їдуть люди з навколишніх сіл, районів, областей.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

78. Григорієва криничка. Записано в селі Веселий Кут Тальнівського району від Гладченко Галини Григорівни (1939) 2008 року.