Українські легенди

Добрий чарівник
Легенда Чернігівщини

Серед широкого степу на півдні Чернігівщини розкинулось село Горбачі. Весняної пори, коли навколо цвітуть вишні, линуть п’янкі пахощі бузку, зеленої свіжоскошеної трави, воно особливо красиве. В цьому селі з мамою, татком і бабусею жила дівчинка Ганнуся. Коли вечірні сутінки огортали село, вона засинала під казочки бабусі Насті.

Ось і цього дня вона з нетерпінням чекала вечора, поки бабуся впорається

по господарству, допомагала їй погодувати кроликів та курчат. Тільки-но сім’я повечеряла, Ганнуся повела бабусю до свого ліжечка, взяла її теплу мозолясту руку і благально звела свої оченята.

— Бабусенько, ну розкажуть мені таку казочку, яку я ще не чула від вас.

Бабуся Настя, загадково посміхнувшись сказала:

— Моя любенька Анночко, розповім я тобі казку про доброго чарівника, якого Бог послав у наше село.

Були такі часи, коли наша України, ставши незалежною, тільки-но ставала на ноги, люди жили незаможно. Справжніх господарів, які б любили землю та дбали про інших, не було, і земля-матінка заростала бур’янами.

Молоді хлопці та дівчата залишали рідні домівки і виїжджали до великих міст. Та пожалів нас Господь, послав доброго чарівника. Ім’я йому — Іван Куровський. Коли вперше він відвідав наше село, то побачив сумних, безробітних людей. І він, як справжній чарівник, почав робити людям добро та казати, що добро робиться щедро, скромно і непомітно. Змахнув правицею і прибула в село різна техніка. Село почало оживати та розвиватися, як та яблунька, що засихала від спеки.

Добрий чарівник обладнав школу-дитсадок, лікарню, підвів природній газ до селянських садиб, підтримав молодь та старих людей. Та до молоді він був особливо уважний. Казав:

— Не шукайте легкого життя, не пливіть за течією і не чекайте попутного вітру. Беріться за весла самі.

Наші люди, які колись зневірилися та помандрували з села, почали вертати додому. Завирувало в селі життя. Засяяли у малечі очі, дивлячись на казкові іграшки. Це все добрий чарівник, а чарівники завжди творять чудеса для дітей. Завтра, Ганнусю, я поведу тебе до Святого Храму, який спорудив з Божою допомогою нам чарівник.

— А куди подівся добрий чарівник?- запитала Ганнуся.

— Добрий чарівник пообіцяв не забувати нас. Він помандрував у далекі країни допомагати бідним людям, віддавати їм своє золоте серце.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

53. Добрий чарівник. Записано в с. Горбачі Бобровицького району від Чухліба Олексія Олександровича (1948) 2008 року.