Добрий чарівник
Легенда Чернігівщини

Серед широкого степу на півдні Чернігівщини розкинулось село Горбачі. Весняної пори, коли навколо цвітуть вишні, линуть п’янкі пахощі бузку, зеленої свіжоскошеної трави, воно особливо красиве. В цьому селі з мамою, татком і бабусею жила дівчинка Ганнуся. Коли вечірні сутінки огортали село, вона засинала під казочки бабусі Насті.

Ось і цього дня вона з нетерпінням чекала вечора, поки бабуся впорається

по господарству, допомагала їй погодувати кроликів та курчат. Тільки-но сім’я повечеряла, Ганнуся повела бабусю до свого ліжечка, взяла її теплу мозолясту руку і благально звела свої оченята.

— Бабусенько, ну розкажуть мені таку казочку, яку я ще не чула від вас.

Бабуся Настя, загадково посміхнувшись сказала:

— Моя любенька Анночко, розповім я тобі казку про доброго чарівника, якого Бог послав у наше село.

Були такі часи, коли наша України, ставши незалежною, тільки-но ставала на ноги, люди жили незаможно. Справжніх господарів, які б любили землю та дбали про інших, не було, і земля-матінка заростала бур’янами.

Молоді хлопці та дівчата залишали рідні домівки і виїжджали до великих міст. Та пожалів нас Господь, послав доброго чарівника. Ім’я йому — Іван Куровський. Коли вперше він відвідав наше село, то побачив сумних, безробітних людей. І він, як справжній чарівник, почав робити людям добро та казати, що добро робиться щедро, скромно і непомітно. Змахнув правицею і прибула в село різна техніка. Село почало оживати та розвиватися, як та яблунька, що засихала від спеки.

Добрий чарівник обладнав школу-дитсадок, лікарню, підвів природній газ до селянських садиб, підтримав молодь та старих людей. Та до молоді він був особливо уважний. Казав:

— Не шукайте легкого життя, не пливіть за течією і не чекайте попутного вітру. Беріться за весла самі.

Наші люди, які колись зневірилися та помандрували з села, почали вертати додому. Завирувало в селі життя. Засяяли у малечі очі, дивлячись на казкові іграшки. Це все добрий чарівник, а чарівники завжди творять чудеса для дітей. Завтра, Ганнусю, я поведу тебе до Святого Храму, який спорудив з Божою допомогою нам чарівник.

— А куди подівся добрий чарівник?- запитала Ганнуся.

— Добрий чарівник пообіцяв не забувати нас. Він помандрував у далекі країни допомагати бідним людям, віддавати їм своє золоте серце.