Дубнячок
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Розкажу вам, що колись сама чула ще від своєї прабабусі Параски. Казала бабуся, що все це було правдою. А називалося наше село ще тоді Циберманівкою. Жила тут бідна вдова і було у неї п’ятеро синів. Високі, гарні, кремезні як дуби. Так і прозивали їх у селі Дубками.

Не любив пан Цибермон хлопців, боявся, певне, за їх силу і справедливість.

Як хотів пан так і хазяйнував; знущався над бідними селянами, бив, голодом морив. Але дуже любив він дівчат молодих. Сподобалась йому дівчина Ярина. Яринка була коханою старшого із Дубків — Олекси. Наказав пан забрати її в маєток. Силою привели Яринку до пана, посміявся він над нею і викинув її з маєтку геть. Не змогла дівчина перенести наруги й сорому, втопилася в сільській річці. А Олекса від болю й розпуки вирішив розквитатися з паном.

Темної ночі пробрався він у панські покої, щоб убити пана, помститися за свою кохану. Але не встиг він здійснити намір, спіймали його і забили до смерті.

Поховала мати сина і посадила біля його могили маленького дубка. Незабаром став він великим дубом. А кожної осені ронив він на землю свої жолуді і проростали вони маленькими дубками, які давали життя іншим. От і з’явився в нашому селі Дубнячок.