Казенна гора
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Моє село Кліщинці... Першим, хто поселився в селі, був козак Кліщ зі своєю родиною. Потім почали переселятися і інші козаки. Саме від козака Кліща пішла назва села. Спочатку наше село було вільним. Але в ті часи, а саме у УХШ столітті, влада хотіла мати більше земель. Це прагнення призвело до закріпачення козаків і селян генеральним суддею Лисенком і генеральним писарем Туманським. Та як не було тяжко нашим козакам і селянам, вони не погоджувалися з цим.
І тому під проводом О.Ворони і Г. Білима будується укріплений табір і у травні 1767 року почалося повстання. Люди боролися за свою свободу і за справедливість. Під час повстання був здійснений напад на маєток Туманського. Любов селян і козаків до рідного краю, до свободи була така сильна, що повстанці відбили шість нападів каральних загонів, надісланих Малоросійською комісією.
Пізніше за вироком суду козаків і селян села Кліщинці було визнано «підданими» Лисенка і Туманського. Це повстання було страшне. 120 осіб засудили до довічного ув’язнення та заслання, 185 до побиття канчуками. Цей дуже суворий вирок було затверджено сенатом і Катериною II. Копії наказів Катерини II і до цього часу знаходяться в нашому сільському музеї. Для виконання вироку в село було направлено загін солдатів.
Казенна гора... З цією назвою пов’язано багато подій, які б обов’язково торкнулися б душі кожної людини. Ця гора, дерева біля неї, водосховище бережуть історію від самого початку до кінця. Жодна людина не уявила б собі тієї страшної кари на горі, яку влаштовували пани над кріпосними. На наших землях, коли спускатися на пляж
села Матвіївки, знаходиться ця гора. Вона зветься Казенною. Не від слова
державною, а від слова «казнити». Навіть, за найменшу провину на цій горі пани каз нили кріпосників. На ній був закопаний стовп. І коли кріпосник чим-небудь провинився перед паном, то пан велів його казнити до смерті. Приводили винуватця до стовпа, вирізали в нього пуповину, прив’язували до стовпа, а потім палач (спеціальна людина у пана) бив винуватця батогом, ганяючи його навкруг стовпа. Таким чином, людина ходила навкруг стовпа вимотуючи свої кишки, і разом з тим сміялася від лоскоту. Аж доки наступала смерть.