☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Калинова гілка
Народний звичай Полтавщини

Розпочавшись із короваю (у четвер чи п’ятницю), весілля закінчувалось у понеділок. І на цей день були приурочені ритуали прилучення жінки до нового дому — дому її чоловіка.

Уранці молоді з’їдали свій перший спільний хліб — той, що лежав у головах шлюбної постелі. Тоді ж розпочиналися «митвини»: молодих вели вмиватися до річки чи колодязя, щоб очищена сила води зняла уроки, дала здоров’я. За звичаєм дружки та родичі молодої приносили їй вранці снідання: варену чи смажену курку, пироги, яєчню.

У понеділок молоду примушували мастити оббиту гостями піч, щоб завоювала прихильність хатніх божеств, випробовували, як замете хату. Перезва — так називалися гостювання цього дня. Перезвян у домі молодої очікували з деяким занепокоєнням.

Аж ось і гості на поріг, і несуть вони із собою «пор» — червону хустку чи запаску на довгій тичці. І співалася хвала матері, що гарно виховала доньку, навчила її зберегти до шлюбу дівочу цноту. А селом ще довго ходили «цигани», учасники весільних дійств, шукаючи курей до спільного котла. Бо курка, то птиця, яку за звичаєм їдять на весіллі, щоб діти велися, щоб був добрий приплід у господі.

Остаточне завершення торжества — «гостини» або «пирожчини», перші після весілля (за тиждень) відвідини подружжя дому матері молодої.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

2. Калинова гілка. Записала в Рябківці Чутівського району Варяниця Людмила від Зінченка Олександра (1925) 2008 року.