Нащадки роду Кошовенків
Легенда Чернігівщини

Рід Кошовенків був великий. Батько й мати, чотири сини і чотири невістки, дід і прадід, чотирнадцять дітей.

Слободу називали Кущовою. Село було козацьке й належало пану Кущу. В селі було 90 дворів. Половина козаків згодилась ходити під паном, а половина ні.

Пан Кущ був доброю людиною. Коли в 1861 році скасували кріпосне право, люди, які служили в пана, ще просились жити в нього, але закон цього не дозволяв.

Кошовенки — це був багатий рід. Мали землю. І ось після жовтневої революції сім’ю розкуркулили, все забрали й вислали б на Соловки, але батько служив у Будьонного і врятував усіх своїх братів і їхні сім’ї.

Пізніше, у 1930-1933 роках, дід ходив на заробітки до Полтавщини. Він укривав хати соломою й за це мав гроші. Тому в 1933 році всі чотири сини жили окремо. Найстрашніше згадувати голод 1933 року. Мені було 7 років. Забрали все. На покуті була торба з квасолею, і ту забрали. Страшно бути голодним, коли їв траву, з хрону пекли оладки.

Рід Кошовенків був славнозвісним. Козацький осавул був з роду Кошовенків. Цей козак був відзначений Кутузовим офіцерським званням.

Коли у 1877-1878 роках Росія воювала з Туреччиною за Болгарію, наш козак був нагороджений двома Георгієвськими хрестами. Дожив до 1941 року. Прожив 100 років. Мій прадід Корній Максимович прожив 105 років.