Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські легенди

Незнищеність віри
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Весною, перед Великоднем, коли всі люди готувалися до свята, загорівся ліс. Спалахнув, як свічка. Вітер того дня дув мов скажений і погнав полум’я на село. Люди намагалися загасити вогонь, але він не піддавався і ще сильніше почав спалахувати на хатах з солом’яними дахами. Усі були в паніці. Свято, а тут таке лихо. Ніхто не міг нічого зрозуміти.

А селяни, жили не тільки тут, коло дороги, а й вглиб, ближче до лісу, якраз коло самісінької Лисої гори. Хоча тоді вона була гарною, зеленою. А коло неї жила баба Марія. Не було у неї нікого, всіх війна забрала. Пережила вона бідна те що жодна людина не відала. І вижила тільки тому, що в Бога вірила. Встає ранком — перехреститься, подякує Богові за сон, а як лягає спати, то обов’язково дякує за прожитий день. Без молитви не сяде за стіл їсти. Отака людина була.

І ось, коли знялася така пожежа, ця бідна жінка тричі перехрестилася, проказала молитву, взяла ікону, яку всі звуть «Неопалима Купина», вийшла на вулицю, пройшлася з іконою навколо хати і стала чекати, що буде. Як же здивувалися люди, коли вітер розвернувся, а вогонь погас на горі.

Коли бабу Марію питали, як їй вдалося зробити таке чудо, вона відповідала:

— Це не я, мої любі, це все Бог. Він нам дає життя, він і забирає.

З того часу пройшло багато часу. Ліс знову нас радує своїм багатством, і ягодами, і грибами. А ось гора під час пожежі як стала лисою, так і по цей день стоїть такою. Тож і прозвали її люди Лисою горою. А там, де жила баба Марія, де стояла її хата, виросли надзвичайно гарні квіти, які називають або «марійками», або «неопалимою купиною». А тільки-но наступає Христове свято — Великдень, обов’язково в кожній хаті перед Божою іконою повинна стояти свічка, паска, і букет цих чудових квітів, які на думку людей є Божим посланням і нагадуванням про те, що він існує, і щоб люди його не забували, а вірили в нього, як робила це баба Марія.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

16. Незнищеність віри. Записано в Погорільцях від Омельченко Ганни Архипівни (1933) 2008 року.