Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські легенди

Помста Куликової долини
Легенда Поділля

Було це вже давно, коли царя вже не було, але люди ще добре пам’ятали ті часи.

Одного червневого дня в селі з’явився нетутешній чоловік. Хоч він був убого вдягнений, але люди відчували, що він не простий. Недобра лукавинка світилася у нього в очах і говорив улесливо. Але сільські люди щиросердні, і незнайомець швидко розчулив їх своєю розповіддю.

Він все просив, щоб йому показали в лісі Куликову долину, і все жалівся, що у нього дуже хвора дочка, якій допоможе (за словами ворожки) трава з того місця. Знайшовся чоловік, що розчулився чужим горем та й показав дорогу.

Село є село. Звістка про чужинця облетіла всі двори. Тільки й балачок було, що про нього: хто він такий і що йому треба. Таємниця залишалася нерозгаданою. Але знайшлися хлопці, які наважилися піти тією дорогою за ним. Побачене їх вразило. Серед долини була вирита яма, над нею сидів той старий і в торбину сипав пригорщами золоті червінці.

Хлопці від несподіванки тільки охнули. В ту ж мить чоловік оглянувся, зробив дивне коло рукою: туман заснував хлопцям очі. А коли розвіявся, то ні чоловіка, ні червінців. Тільки чорніла яма, в якій сочилася мутна вода, що з часом повністю залила долину. Утворився ставок.

З часом стала ця пригода забуватися і забулися страхи, пов’язані з нею. Але страшна річ стала творитися в селі. Що не літо, то село оплакувало утопленика. Чи то по своїй волі, чи ні, але всіх їх тягнуло в ту долину. Ось тоді й згадали про лукавого чоловіка, золоті червінці і залишену чорну воду. А старі люди страхають, що це помста долини за викрадений скарб.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

34. Помста Куликової долини. Записано у с. Жовтневе Калинівського району від Ростовської Фросини Герасимівни (1898).