Про Єліне
Легенда Чернігівщини

Давним-давно на мєсті сєла Єліна булі густия, нєпрахадімия лєса, в якіх раслі в аснавному єлі. Пратєкала рєчка. На бєрєзі пасєлівся рибалка із сємйой, бо ета мєстнасть єму сільна панаравілась. Йон здєлав сначала сєбє курєнь, а таді пастроєв хату з дєрєв’єв, саабщив сваим родічам за здєшніє красівиє мєста. Зємлі здєсь бєдниє, нікаму нє налєжалі, от люді і втєкалі ад сваіх панов, шоб тут жить на волє.

Сталі з сусєдніх сьол сюди пасє-лятьса з Горська, Баравіч, Жовєді. Сєло назвалі Єліне от назви дєрєв’єв — єлєй, а рєчку рядом — Єлінка. А далєй була рєчка, де вада тєкла здорава бістра, назвалі Бістрица. Ще далєй рєчка Хмельонка, бо на дєрєв’ях на берегу расло багата хмєлю. А калі вирубалі лєс, то там пачала расті трава, так паявілся Єлїнський сєнокос, на яком був вєлікий груд, на йом рос чиснок, і назвалі єго Чиснаковий груд.

Сєло засновано 370 гадов таму.