Про Боровицю
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

За народними переказами, перші жителі села Боровиці поселилися на острові „Свій луг”. За річкою Гречанкою, отам, на високих піщаних пагорбах, що весняними паводками не затоплялися, стояла дерев’яна церква, навколо якої тулилися селянські хатки. Ліси і річки Гречанка, Боровичка, Дубок і Дніпро надійно захищали жителів від кочовиків.

Річка Гречанка в ті далекі часи називалася Боровичкою. Вона була могутньою, не менше самого Дніпра. Точніше служила його рукавом, що починався на межі сіл Мудрівка і Боровиця. Текла понад самою горою Материком. З роками води в Дніпрі меншало і річка відступила від гори на 3 — 7 км, а вниз за течією — аж до самої річки Тясмин — 70 км. Утворилася напівпіщана похила, порізана болотами та озерами колишня підошва річки. На цій терасі, яка затоплювалася весняними водами, згодом з’явилося село Боровиця, назва якого пішла від того, що кругом були бори.

Річка Боровичка дістала собі другу назву. Із Греції в Київ везли Дніпром подарунок київському князю — наречену і золоту богиню. В районі острова „Свій луг”, або Боровичка, почалася сильна буря. Пориви вітру підняли човен догори і, як тріску, кинули на воду. Золота богиня пішла на дно, а ось наречену врятували. Після цього нарекли річку Гречанкою. До речі, коли в післявоєнний час і аж до затоплення на цих піщаних пагорбах були табори для худоби, вітри вивітрювали з піску багато черепків гончарного посуду.

Багато століть вся тераса і луги поблизу гори Вереміївської були затоплені водою. Коли ж вона спала, в болотах залишилося дуже багато всякої риби, а в долинах росли різні трави. Були всі умови для життя: вода, риба, дичина, сінокоси, пасовища, дрова, ліси, а на горі — степ родючий.

Готуючись до війни з поляками, козаки Павлюка на північній околиці села від річечки Боровичка аж до Дніпра через увесь луг вирили канал і збудували укріплення. Вони названі в народі Павлюковими, а канал — Козаком, а ще Кордоном. До нашого часу на горі біля рибоколгоспу збереглася Павлюкова могила. В 1991 році біля неї студенти Львівського університету збудували стелу на честь тих далеких подій. При обвалі гори, яка стала кручею Кременчуцького моря, було видно сліди козацьких укріплень. А коли вода при заповненні водоймища змила верхній шар грунту ( піску ), трохи вище нинішнього льодника рибоколгоспу, було видно й те місце, де знаходилися польські укріплення.