Про Гориславці
Легенда Полтавщини
Історія, яку я повідаю, схожа на казку чи легенду. Думаю, вона зацікавить усіх, хто хоч одним оком прагне заглянути в казкові історичні події далеких минулих часів.
Було це дуже давно. Люди не мали постійного місця проживання, мешкали там, де кому заманеться. Ось і на території нашого села проживали три рідні брати-козаки на прізвище Гориславець. Мали вони великі сім’ї, багато дітей. Дружини їхні готували смачну затірку, квашу фруктову, печений кабак та потапці.
Улітку всі працювали на землі, вирощували овочі, щоб вистачило прогодуватися сім’єю до нового врожаю. Діти допомагали матерям у всьому. А чоловіки пильно боронили свою оселю від ворогів-нападників.
Аж ось одного разу напали на хутір недоброчливці. Великого лиха завдали мирним жителям, майно спалили, жінок і дітей побили. Все господарство зрівняли з землею. Брати Гориславці мужньо боролися з ворогами, та сили були зовсім нерівні. Загинули всі троє, принісши своєму краю гори слави.
Через деякий час поселилися в цьому мальовничому місці інші люди, а хутір назвали на честь братів Гориславцями. На могилах героїв насипали високі кургани, як пам’ять про мужніх і сміливих захисників рідного краю. До цього часу збереглися ті могили, які в народі називають «Три брати».
Поруч з Гориславцями появився хутірець, на лівому березі річки Сухий Кагамлик. Кажуть, що їхала цариця Катерина по цій території, поглянула ліворуч і вигукнула: «Какой мильй вид!»
З того часу і назвали поселення «Миловидівка». Ще один хутірець — Соколянкою зветься. Була начебто московська пані Сокологірна, і стала вона дружиною пана Олефіра, що тут проживав. У посаг за панянку її батько дав майстрових людей — шевців, ковалів, ткачів. І прізвища здавна на Соколянці були такі: Швець, Кравець, Ткач, Коваль. Деякі збереглися до цього часу.
Так і живуть-поживають до цього часу добрі і щирі люди-гориславчани. Працюють на землі, не лінуються, народжують дітей, господарюють. І дуже люблять співати. А в лісосмугах, гайках луною озиваються до них чарівні солов’їні пісні.