Українські легенди

Про Лазаря
Легенда Поділля

Біля села Баглайки є урочище Лазарева Долина. Ось що про неї розповідають.

Було це в ті далекі роки, коли по нашій землі проносились татарські орди, які палили поселення, грабували, вбивали, забирали людей в полон.

Одного разу татари зненацька напали і спалили село, де жив старець Лазар, котрий лікував людей від різних хвороб. Багато односельців тоді поховались в лісах, полях, кущах лози, що буйно розрослись в одній із долин. Там заховали і поранених, і покалічених, котрі дуже мучились і страждали від ран.

Тоді, вночі мати тяжкопораненого юнака знайшла Лазаря, який ховався поруч в лісі. Він, як міг, лікував поранених, полегшував їх біль. Але вночі татари помітили, що в долині ховаються люди, і ринули туди. Лазар хотів відвернути ворогів і вийшов проти них, підняв руки. І в той час ворожа стріла вразила його прямо в серце.

З серця вирвалась цівка крові, яка перетворювалась в вогняний смерч. Вогонь палив татар, хто з них встиг втекти, більше ніколи не підходив до долини і другим переказували. А долина з цього часу зветься Лазаревою.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

54. Про Лазаря. Записано в Красилівці від Павлова Миколи Георгійовича (1942) 2008 року.