Про Олексу Довбуша
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись господарем Карпатських лісів був Олекса Довбуш. Зібрав він навколо себе молодих бравих легінів. Грабували вони багатих і добро роздавали бідноті. Бідні люди захоплювалися ними, їх привабливим виглядом: пишними крисанями, гаптованими куфайками. На плечі у кожного був топірець. Ідуть вони селом, топірцями підпираються і роздають награбоване людям.

І погубило Олексу Довбуша кохання до жінки його друга Штефана. Як тільки завітає Довбуш у село, так і навідується до Штефанової жінки.

Але одного разу постукав Довбуш до неї і спитав чи вдома Штефан. Вона відказала йому, що Штефан пішов на роботу і повернеться у суботу. Обманула вона коханого. А Штефан із сіней виступив, кинув свяченою сіллю Довбушу в п’яту (щоб його куля взяла, бо не брала Довбуша куля), а тоді встрілив Довбушеві у праве плече. А кров потекла з лівого.

Помер Довбуш. Але перед смертю наказав не тримати зла на Штефана, а дати йому мірку, а златом і хлібом поділитися. Ще наказав, щоб виконали його останню волю — взяти його на топірці і поховати високо у синіх горах, бо там спочивають його батько і мати.