Про Сотники
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись давно у наше село приїхав козацький сотник, який мав тут порядкувати. Прізвище цього сотника невідоме, тому назва села походить від його козацького чину: сотник — Сотники.

Люди в Сотниках були неосвічені, бідні, тому часто втікали на заробітки в Корсунь. Ті, хто залишався, жили далеко один від одного. З часом їхні родини більшали. Діти оселялися біля батьків. Так утворювались цілі родові кутки, а назви цих кутків походили від прізвищ батьків: Куцівщина від Куценків, Балівщина від Балів, Сулимівка від Сулими.

Є ще в Сотниках Голопузівка або Нахаловка. Розказували, що перші поселенці цих місць нагло, самовільно займали землі, на яких порядкували. Ставали заможними, куркулями. Під час розкуркулювання їх вбивали, а хати їхні спалювали.

Окраїна села, Кринички — горбиста місцевість з глибокими ярами, отримала свою назву від п’ятьох криниць, які тут колись були і ставали порятунком для збиральників у спекотні дні (здавна у Криничках були чималі врожаї суниць, які приваблювали селян).

Старожили розказували, що поблизу теперішнього переїзду колись було глибоке озеро, з якого чумаки напували волів. Чимало волів там потопилось. І зараз там, де було озеро, земля волога, а після дощів чи танення снігів — збирається чимало води.