Про Софіївку
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Забути свій край — позбутися коріння, що зв’язує людину з минулим. Софіївка рідна моя! Що про тебе розповісти? Чи про твої мальовничі краєвиди, чи про твою історію?

Ніяких офіційних даних про історію цього села не має. Користуючись розповідями сільських старожилів, можна з впевненістю сказати, що початком існування Софіївка вважається 1823 рік. Саме в цей рік вона почала населятися людьми. Хто ж були першими жителями села?

В селі Моринці група селян-кріпаків чимось провинилася, не вгодили своєму панові Енгельгарду. Пан виселив їх із Моринців саме туди, де зараз Софіївка. І поселилися вони однією вулицею попід лісом. Сумуючи за своєю рідною землею, назвали її Морянкою. Поступово з роками Морянка збільшувалась і стала вже не вулицею, а селом середньої величини.

Чому ж це село Морянка стало називатися Софіївкою? Як це сталося? Існує така версія про назву села. У Мошногірському лісі була велика конеферма княгині Браніцької. Її донька Софія дуже любила коней. І коли вона вкотре побувала з матір’ю на конефермі, їй дуже сподобався бравий білий кінь. Дівчина сіла на коня і риссю помчала лісом по злегка накатаній дорозі. Біг рисак дуже швидко.

Коли ж із-за куща вискочила якась звірина, зляканий кінь з великою швидкістю поніс Софію в гущавину. Юна дівчина не змогла втримати коня, впала із сідла і загинула. Княгиня Браніцька часто відвідувала Морянку.

Мешканці села гарно вітали княгиню і висловлювали їй своє глибоке співчуття у зв’язку зі смертю дочки. Браніцька відчувала це і, відвідуючи село, дарувала дітям цукерки і дрібні монети. Вдячні моряни вирішили назвати Морянку іменем її дочки Софії.

Ось так стала Морянка називатися Софіївкою.