Про Юрівку
Легенда Поділля

На південному заході за селом Заслучне в напрямку до лісу «Калинник» є глибока долина, назва якій Юрівка.

В тому місці, де сходяться два круті горби і починається долина (з боку лісу), є джерело, з якого б’є чиста, як кришталь, холодна вода. Легенда розповідає, що колись дуже давно в цій долині покінчив життя самогубством молодий козак Юра.

Дівчину його збезчестив пан, а його самого наказав віддати у солдати. Юра був безсилий проти пана, але й терпіти таке знущання не міг. Його самогубство — це вияв протесту проти несправедливості.

Пройшли роки, але заслучненці вважають це місце нечистим, кажуть, що в тій долині до людей завжди чіпляється блуд. Тим більше, що в тій малій криничці до війни втопилася дружина їхнього односельчанина Кудрина Леона.

Перед самою революцією помістя належало зятеві поміщика Йодко Кіневичу. То був добрий хазяїн. На Юрівці, на південному пагорбі біля кринички він побудував цегельний завод.

Цегла мала розмір 18 на 14 сантиметрів, випалювалась в печах, в яких спалювали ріпачиння та дрова. На цеглі штампували букву «К». В Заслучному зараз є декілька хат, побудованих із цієї цегли.

Були там також і інші господарські будівлі. Серед них славилась на всю округу майстерня Єднашка. Цей панський майстер набирав учнів, вчив столярному і токарному ремеслу.

В селі Заслучне проживає Репецький Олексій Іванович, дід якого вчився в Єднашка. По закінченні навчання він одержав в подарунок від майстра столярний і токарний верстати та інший інструмент. Ремесло передалось нащадкам. І зараз Репецький Олексій Іванович — кращий тесля в селі.

Кіневич з усіх своїх сіл (Заслучне, Бубнівка, помістя в Латвії) запрошував безземельних селян. На Юрівці для них були перебудовані будинки. Там вони жили і працювали на заводі, полях, в майстернях, на фермах. Після революції, коли все господарство було зруйновано і пограбоване, ці люди побудували поселення (за 1 км на південь від Заслучного), яке тепер носить назву Ульянівка Перша.