Про діда і папороть
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Давно те було. Жили колись дід та баба. Жили вони в мирі та злагоді. Одного раз у дід почув про чудернацьку квітку, яка цвіте лише в ніч на Івана Купала. Дуже вже захотілось діду тієї квітки і побачити, і зірвати. Діждавшись вечора, і, взявши із собою бабу, дід вирушив на пошуки. Знайшовши те місце, почали ждати поки вона розцвіте.

Одна за одною квіточки почали з’являтися диво-квіточки. І рука діда миттю протягнулась, щоб зірвати. Та раптом зірвався сильний вітер, гілля дерев почало падати до ніг стало темно і моторошно. Дід з бабою попадали з ніг, закривши голову руками. Проминув деякий час і навкруги стало тихо-тихо. Ніякої квітки уже не було. А старі дякували Богу, що залишилися живі.