Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські легенди

Про козацький скарб
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Закінчивши бойові походу, повертався козак додому. Та застав від свого села одне попелище, зняв козак шапку, помолився Богу та й поїхав у світ широкий — шукати долі. Чи довго їхав чи ні, аж ось натрапив на цікаву місцевість: ліс гарний та розкішний, а сере лісу поляна, земля оброблена, але кольором аж червона. Зупинився козак, став біля криниці, напився води, аж ось з хати вибігла дівчинка.

— Ти чия така прудка? — спитав козак.

— Мамина ж я, мамина, — з сміхом проказала дівчинка.

Аж ось із хати вийшла жінка, русяве волосся вибилося з-під хустки. Дізнався козак, що загинули всі жителі села, а жінка з дівчинкою сховались у лісі. Три роки вже живуть вони самі, ніхто до них не довідується. Приглянулась козакові молодиця, та так і залишився він біля них жити.

Працьовиті були обоє, горіло все в них в руках. Розросталось їх господарство і діток вже прибавилось.

Одного дня завітали до них гості: козацький загін. Довго вони розбалакували під розкішною липою, а потім поїхав загін. Наступного дня взявся козак до роботи, у тіні великої липи почав копати глибоку яму, а в ній сховав скарб, який залишив козацький загін. Пролинули роки, а липа й досі стоїть, чи ж схований скарб і досі під нею?

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

94. Про козацький скарб. Записано в селі Лебедин Шполянського району від Бондар Марії Микитівни (1907) 2008 року.