Прокляття Чигирина
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було за пана Левка, коли Земля була тонка. Після тяжких воєнних дій на Чигиринщині моїй настала мить така, така жорстока і тяжка. Повідую легенду вам одну, яку почула з уст народу.

Колись давно у Чигирині жило багато євреїв. В одного чоловіка була хвора дитина і йому було нелегко жити з нею. Одного дня за наказом Катерини ІІ було зібрано всіх євреїв, які проживали на території Чигирина. Їм наказали взяти всі свої речі і зібратися в одному призначеному місці. Їх зібрали для вигнання з цього міста. Той єврей, який мав хвору дитину, благав залишитись у Чигирині тому, що він не мав рідних, крім своєї хворої дитини. За таких обставин він не міг покинути свою домівку у Чигирині. Але, на превеликий жаль, ніхто не прислухався до його благання. І з великим болем в душі, він проклинає Чигирин за те, що люди не зрозуміли його тяжкого становища. Мета проклинання полягає в тому, щоб люди, які житимуть на цій землі, завжди страждали так, як страждала його душа та його хвора дитина. Ті євреї, які були зібрані для виїзду з Чигирина, насправді не виїхали з нього, а були жорстоко розстріляні.

Якщо подивитися з однієї сторони, то ця легенда в деякій мірі являється правдивою. На превеликий жаль, у Чигирині хворіє багато людей, є також багато дітей, які хворіють невиліковними хворобами. Часто бувають засухи, дощі обминають нас стороною. А з іншої сторони, не дивлячись нінащо, чигиринці люблять свій рідний край, свою землю, так як ми народилися на цій славетній землі, промовивши перше слово «мама», ми любимо і поважаємо її такою, яка вона є, вона для нас — єдина і найкраща.