Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські легенди

Село Боровики
Легенда Чернігівщини

Кажуть, колись дуже давно, ще до Потопу, на цьому місці, де зараз знаходиться наше село, був великий сосновий ліс. У ньому росло багато білих грибів і почали тут люди селиться, хати будувати, хазяйство заводити. Так село назвали Боровиками. А те місце, де самі дуби росли, так і тепер Дубровою зветься.

Неподалік від центру села був великий глибокий круг (ставок). Посеред круга багато плаву (багно, болотянка). Не можна було ногою ступити. Тільки качки й гуси туди ховалися, виводили пуленят (пташенят). У тому крузі й люди тонули. А через те, що він був такий широкий і круглий, стали називати його Майданом, урочище за Боровиками, де ми влітку корів поїмо, зветься Пустовите. Раніше там були ковпитські землі. У хазяїна, який там пахав землю, була прізвище Пустовойт. 3 тих пір так і зветься те місце — Пустовитим.

За селом стояв великий вітряний млин. А поле за Боровиками, де ми сіно косимо на зиму, називають Аеродромом. Там у війну по лісу були порубані смуги, де сідали самольоти. То був військовий аеродром. Льотчики жили в селі, а самольоти в ліс заганяли. Недалеко од села згоріли два наших само льоти, бо були збиті німцями.

Люди розказують, що там ще у давнину було якесь прокляте місце, відьомське. Йдеш, бувало, увечері, то й побачиш коло греблі, що або якесь колесо поперед тебе котиться, або кіт якийсь качається. А тоді по ній ногами пробіжить, або бик якийсь дорогою пройде. Тільки перейдеш ту греблю і всі ці видіння щезають. Кажуть, ще й тепер увечері там можна привидів побачити.

А на полі за Боровиками колись давно був сад, там росли високі груші. В селі водилися відьми. Вони різні лиха, людям робили: корів по хлівах доїли, порчу насилали. То вони зліталися на найвищу грушу у тому саду, раду радили. Одна відьма виїхала десь аж у Київ. А тоді через кілька років зустріла людину із нашого села та все перепитувала:

— Чи росте ще та стара груша, на яку ми зліталися, коли відьмами були?

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

28. Село Боровики. Записано в Боровиках Чернігівського району від Найди Марини Федорівни (1938) 2008 року.