Сила кохання
Легенда Поділля

Якось давним-давно жила в селі Вербородинці одна дівчина Сміла. Хатина, де вона мешкала, стояла на березі річки, відкіля були видні всі навколишні села. Сміла була напрочуд красивою дівчиною не тільки у своєму селі, але й у сусідніх селах. Струнка, гнучка, світловолоса. Свататись до неї приїжджали звідусіль, але на всі пропозиції вона відмовляла тільки жартами.

Жив у тім селі статний парубок Демид — син місцевого поміщика. Він був високим, сильним хлопцем, чесним і довірливим. Демид славився тим, що прекрасно грав на скрипці. Його часто запрошували на усілякі свята та заходи. Пригляділася йому Сміла. Довго він домагався її прихильності. Дівчина добре відносилася до нього, але прямої відповіді ніколи не давала.

У переддень Теплого Олекси Демид не витерпів і прямо запропонував стати його дружиною. Сміла була досить хитрою дівчиною. Вона вирішила пограти з ним, сказавши йому, що якщо він прийде до неї близько півночі, і заграє чудової мелодії на скрипці, то вона погодиться стати його коханою дружиною. Демид так зрадів, що одразу ж погодився. Того ж вечора узяв свій чарівний інструмент, і пішов до неї із села прямо через ліс.

Йти було недалеко, але йшов сильний дощ, тому шлях був нелегкий. Зайшовши в сосновий бір, він зачув якийсь шурхіт. Демид зупинився на хвилинку і побачив диких кабанів. Вони ішли за ним слідом. Демиду довелося грати на скрипці цілу дорогу.

І ось, нарешті, він дійшов до хатини, де жила Сміла, і заграв. Досить довго він грав, але ніхто не реагував.

Та раптом відчинилися двері. Демид дуже зрадів, подумавши, що то вийшла його кохана, але у відповідь почув тільки неприємний чоловічий голос, мовляв, чого людям спати не даєш. Раптом у нього защеміло щось у серці. Демид зрозумів, що Сміла його обдурила.

Від такої образи він вийшов на пагорб і кинувся у воду. Так і знайшли його зі скрипкою на дні річки люди через кілька днів. Вони зрозуміли, чому він так зробив і прокляли Смілу. Більше ніхто не насмілився іти свататись до неї.

Так пройшли роки. Сміла постаріла, усамітнилася, стала ворожити. Говорять, зараз у кожну ніч повного місяця вона ходить по березі річки і тужить за безцільно прожитими роками і своєю любов’ю.

З тих пір люди назвали річку Смолкою.