Скарби доріг яру
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Дідусь Микита сидів на призьбі з люлькою в руках і замислено дивився на стару гіллясту грушу, щось пригадував. Маленький Петрик, що грався на подвір’ї, кинув м’яч і сів біля старого.

— Розкажіть щось, дідусю, ви так цікаво розповідаєте.

— Що ж тобі розказати? Я нічого й не знаю.

— Щось про наше село, про козаків.

— Про село? Про село багато чого знаю. Ну, тоді слухай.

Цю легенду розповів мені мій дідусь, як я був отаким, як оце ти, а йому— його дідусь, так вона передається в поколіннях. Ось ти, шибенику, знаєш у якому селі живеш? В Райгороді, то так. Багато легенд відомо про наше село, навіть у самій його назві — ціла легенда. Треба тільки прочитати слова «рай» і «город» навпаки — «Дорог Яр» — і відразу зрозумієш — це не спроста.

Було це давно, ще в ті далекі, тяжкі часи, коли стогнала ненька-Україна від нападів турецько-татарських орд. Жили в селі щирі, добрі, працьовиті люди. Жили весело і дружно, в щасті й горі були разом. Та побачили одного дня чорний дим на дозорній вежі, всім стало ясно, що в село сунуть татари. Зібрались рай городці біля церкви на тривожний дзвін і вирішили втікати від ординців у навколишні ліси.

Але як бути з цінностями села, що з покоління в покоління передавались його жителями, береглися з дідів-прадідів? Залишити татарам? Ні, цього люди не могли допустити. Зібрали вони сільські скарби, знесли до болотистого яру Макортиті, склали в човен і затопили в драговині.

Посунула смертоносна орда, багатьох жителів убили, багатьох забрали в полон, а інші, що залишились живі, не посміли чіпати скарби, бо не тільки їм вони належали. А щоб зберегти пам’ять, назвали село Дорог Яр. Та довідались про це вороги і не раз хотіли заволодіти скарбом тому жителі перейменували село, назвали його навпаки — Райгород.

Кажуть, колись на роздоріжжі ріс велетенський дуб, коли темного дня, в певний час подивитись куди показує тінь від дуба і, відмірявши триста кроків, копати, знайдеш ланцюг, який і приведе до скарбів Дорог Яру. Не знаю, правда це чи ні, та говорять, навіть у часи війни фашистські окупанти розшукували в цій місцевості село Дорог Яр та так і не знайшли, бо село вже давно зветься Райгородом...