Характерник Швченко
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі колись такий великий чоловік, характерник Тарас Шевченко. Та такий, що з ним ніхто не міг зрівнятися. їздив він, кажуть, скрізь по світі та збирав від панів різні листи, бумаги.

Та Шевченко цей дуже клопотався за людей, що робили в панів поденщину і домагався за них у царя, щоб той дав їм волю. А цар все-таки волі не давав. От раз він приходить до царя в палати. Ввійшовши, він хап за шапку та об землю трісь! Та й каже тоді цареві:

— Оце тільки й твоєї землі, що під моєю шапкою, а над всією землею пани царюють! Весь світ я з’їздив, а ніде не бачив, щоб так гірко та важко жити було людям, як у твоїм царстві!

Цар за такі зухвалі слова дуже розізлився та й каже слузі:

— Відведіть його у темний ліс і прикуйте ланцюгами до дерева на поталу вовкам!

Та й відвели Шевченка у темний ліс та й залишили його там самого-самісінького. Люди, дізнавшись про таку пригоду, чимдуж поспішили у ліс до Шевченка, але спізнилися. Його там вже не було, тільки кайдани на землі лежали.

Коли царя не стало на світі, вулицю в селі, по якій проходив Тарас Шевченко назвали його іменем.