Чума
Українська легенда

Було колись народу стільки, як трави та листу. Але з’явилася велика пошесть — чума, що її називали «мор», або «вимітка», бо все живе вимітала із села, як віником.

Та чума ходила із села в село, з хати до хати — людиною або твариною, а то якоюсь негарною дівчиною, або ж перекинеться в чорного кота чи в собаку.

Чума-дівчина раз зайшла до одного бідного селянина, а його жінка не знала, хто до них завітав, та й каже:

— Нема в мене багатства та розкошів, а що маю при своїй душі, тим з тобою поділюся, аби ти не голодувала, бо хто його знає, може, й мені ще доведеться колись ходити за милостинею...

— За доброту вашу, — каже чума-дівчина, — за щирість живими залишитесь.

І пішла чума-дівчина далі селом і повернула до одного багача.

— А де є твій тато? — запитала чума-дівчина малого хлопчика, який сидів біля хати.

— Тато пішов на поле, — відповів хлопчик.

— А чого пішов? — запитала, мовби нічого й не знала.

— Казав, що по селу ходить якась чума і щоб його вдома не знайшла...

— Ага, щоб вдома не знайшла, — повторила чума-дівчина.

Тоді знову запитала в малого хлопчика:

А твоя мама де поділася?

— А мама в димар сховалася.

— Ой хитра ж твоя мама... — сказала чума-дівчина. — Ану йди і поклич маму, нехай прийде сюди.

Хлопчик побіг за мамою і кличе її, а вона вже хвора.

Пішла далі чума-дівчина, а за селом перекинулася на чорного кота. Йде полем і зустрічає того самого багача, що втік від неї. Няв, няв, — занявчала чума-кішка і вчепилась багачеві в ногу.

— Йди ти від мене до дідька! — закричав багач і відштовхнув кота.

Недалеко пройшов багач і на дорозі впав неживий Дорогою йде чума-кішка й зустрілася з бідним чоловіком.

— Няв, няв, — біля нього занявчала.

— Кішечко, небого, ходи до мене.

Селянин взяв кішку-чуму на руки, погладив, пригорнув до себе й приніс додому та й каже жінці:

— Жінко, я знайшов бідну кішку, напевно, три дні нічого не їла, голодна, мабуть... У нас кішки немає, то хай би в нас залишилась.

— А що я їй їсти дам, коли в нас немає молочка? — забідкалася жінка.

— Йди до сусіда й попроси у них молока.

Жінка побігла до сусідки, але та не хотіла позичити молока й каже:

— За гроші продам, а позичити не позичу, бо чим мені віддаси, коли у тебе немає корови.

— Як не хочеш позичити, то продай за гроші.

Жінка нагодувала кішку-чуму, а незабаром кішка попросилася надвір та прямо й пішла до тієї сусідки, звідки принесли молоко. Коли жінка побігла до сусідки за кішкою, багачка вже лежала серед хати мертвою, а в руці тримала гроші за продане молоко.