Баба Безп’ята
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Багато таємного, незвичайного було раніше в світі. Чорти людям являлися, відьми чаклували: і силу у людей забирали, і худобу псували, і могли перекинутися у будь-яку тварину.

У селі жила молода дівчина, і казали, що вона відьма. Трохи сторонилися її. А на їхньому кутку села жив парубок, красивий, роботящий. Раз повертався пізно з гуляння, йшов пустирем. А йому на плечі щось як стрибне. Він злякався та почав ту істоту від себе відривати. А вона чорна, волохата, як кішка. Він у двір свій забіг, схопив сокиру та лапи давай рубати, якими вона пояс обхопила. А потім нестямився, як в хаті опинився. А де та кішка ділася, хтозна.

Дівчина-відьма довго хворіла, її ніде не було видно. А коли одужала, люди побачили, що п’ят у неї немає, вона шкутильгала, ходила з палицею.

А в старості її називали баба Безп’ята.