Баба Фанечка
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Була у нашім селі баба Фанечка. Всі люди до неї йшли, у кого які хворі. Так ото вона дивилась на волос людини: як він роздвоєний, то у тої людини є переляк, а як ні — то немає.

Було принесуть до неї мале дитинча, яке вночі неспокійно спить, кричить уві сні. Візьме дитя на руки баба Фанечка, а воно сидить мовчки в неї на руках, ніби в рідної матері і уважно слуха. А баба Фанечка тричі шепче над дитиною, тримаючи його в пелені:

— Тобі бистра водо, пливти та густи, а Марійці спати та рости. Шлях лежить, а ліс шумить, а Марійка спить та росте, як з води йде. Одне село, одна церква, одні люди, а хрещенній, нарожденній Марійці нічого не буде. Як не можна бачити в лісі вовчати, так не можна Марійку врочати, як не можна в спідниці ниток полічити, так не можна Марійку врочити. Насилаю сон з усіх сторон: від старого, від малого, від Господа Бога святого, щоб ти росла, як у полі тополі, а ви крикливці, сирливці ідіть на далекі сходи, на широкі води, тут вам не бувати, у Марійки крові не сосати. Спи з Богом.

Кожну молитву тричі промовляє над дитиною, тричі треба й нести дитя було до неї. Та ще й матір научає цих молитов. Тож і я знала їх, і своїх дітей до неї носила і сама до неї ходила. Багатьом людям вона помагала.