Богатир Трохим
Народне оповідання Чернігівщини

Це було ще за років панства. В селі Петрівка, що на Прилуччині, жив козак Семен, в якого були два сини. Перший син Пилип ріс кволим хлопчиком, а другий син, Трохим, народився велетнем, та й ще із двома передніми зубами. Баба-повитуха говорила, що Трохим буде дерева виривати із корінням, бикам роги крутити. Він ріс не щодня, а щогодини. Зіп’явся на ноги, твердо ступав. З часом почав і виходити із свого двору. Старші хлопчаки звали «Зубатим», а парубки „Богатирем». Він руками переламував дощечки, згинав відра. А коли підріс, його стали люди боятись, бо він однією рукою міг звалити парубка. Коли виникали бійки між парубками, тут же з’являвся Трохим і робилось тихо, мирно, наче і бійки ніякої не було. Матуся, боячись за його подальшу долю, прохала Бога оберігати його від зла, бо люди в селі звали богатирем і вважали його своїм рятівником. Батько задумав будувати хату, бо в них мала хата і стара-престара була. Трохим у панській економії побачив два сволоки, вони були дуже довгі і широкі. Вночі відвідав панський двір, забрав два сволоки і переніс за два рази. А відстань від панського двору до хати Трохима десь верстов з шість. Вранці пан бачить, що немає двох сволоків. Він і питає в економа:

— Де ж ділися ці два сволоки?

— Не знаю, — відповів економ.

— Це ж треба десять чоловік і підводи, щоб їх забрати. І ви не бачили? — дивується пан.

Довго думав управитель, а потім і каже:

— Та це ж, мабуть, козак-богатир.

Пан засміявся і не повірив, а потім додав:

— Скажи йому, що я хочу його бачити. І ще скажи, що йому нічого не буде.

Коли прийшов богатир-козак, пан милувався красним парубком, його ростом і силою. Засміявся і сказав:

— Тепер мені не треба жандармів, ти будеш охоронцем мого маєтку.