Болото Смертка
Народне оповідання Чернігівщини

На шляху сім верств од Чепельова розкинулось слобідка Іванівна, шо належала полковнику Івану Скоропадському. Після його смерті вона перейшла у спадщину двоюрідним братам Івану, Якову і Петру. Іванівна нараховувала 19 дворів.

В одному з цих дворів жила селянська сім’я, в якій росла дівка Маряна. Роботяща, до всього здатна, і по гриби, і на городі, і всім помагала. Кругом села ріс ліс, а з другого боку було болото. Воно тяглося від Іванівни до Гур’ї.

Якось Мар’яна пішла на болото нажати трави на купинах. Трохи не туди ступила і попала в трясовину. Просиділа там цілі сутки і все кричала:

— Ой, моя смертка прийшла!

Люди почули крик і спасли Мар’яну. А болото з тогоч асу почали звати Смерткою.