Босоркані
Демонологічна розповідь Бойківщини

Були дві господарки, одна з одного боку потока, а друга з другого боку. І в обох тих хатах жили чародійниці. І тут була чародійниця, і там чародійниця. Вони вміли і молоко відбирати, і з води сир клягати, і з мотуза молока надоїти. Одна з них уміла зробити й розробити, а друга зробити вміла, а розробити не вміла. І та, що не вміла розробити, зробила тій, що вміла, що в тої гинула худоба і не доїлися корови. І тота стала іншу просити, би їй полівила, би розробила. А та не хотіла полівити, бо вона й не вміла лівити. Тоді чоловік тої першої чародійниці пішов на Закарпаття, бо там тоже були такі босоркані. І його там нарадили, щоби запряг навиворіт воли. Щоб той віл, який був завжди з правого боку, був з лівого. І ярмо повернули задом наперед. І колісся у фурі з одного боку на другий поміняти. І взяти на ту фуру дев’ять лискарів глини і завезти ту глину на обору до бос оркані, котра зробила недобре.

І поклав він на фуру дев’ять лопат землі, а воли не могли потягнути. І поламалися занізки в ярмах.

Тоді він знов пішов на Закарпаття, той газда, і його там нарадили, щоб він зап’яв вербові занізки. Він зап’яв вербові залізки, і воли перевезли глину на той двір.

Через якийсь час люде побачили, що не видно людей з тої хати. Не виходять. Де вони? Люде пішли, утворяють хату, а в хаті всі мертві. І худоба вся в стайні вигинула. І люде то все гаками витягували, затягли в якусь яму і закопали. І на цім скінчилося. І більше вже там такого чародійства не було.