Бувальщина
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Цю чи то правду, чи не дуже вже й правду люди по селі носять на язиках давно. Начебто на хуторі у одної жінки, звали її Ганьою, чоловік помер. Вона за ним накричалась, наголосилась, та, як ото кажуть прижурила.

А воно ото так не треба, бо, наче нечисть тоді всяка стала щось вночі приходить, гуркотіть, густи, таке щось у хаті робиться. Та давай уже сусідці розказувать.

А сусідка щось трохи десь чула, як цю чудасію лічать, та взялась помагати. Обсипала маком десь і в хаті і біля хати в Ганьки, та й пішла додому.

То наче до жінки більше той чоловік уночі не ходив, а прийшов до сусідки й сказав, що за те, що вона таке зробила, то вона піде туди де він зараз.

Сусідка злякалась, та й розказала про це людям зранку, родичам якимсь, чи ще комусь. На те не звернули уваги, але неділь через дві вона померла.

Бережи нас Боже, від такого лиха!