Вовк-відьмак
Демонологічна розповідь Чернігівщини

Жили собі в одного чоловіка хлопець Хведот, а в другої жінки — дочка Мокринка. Батьки все сваталися між собою, хотіли, щоб їхні діти побралися. От вони й побралися. Та життя в них доброго не було. А чому? Бо Мокринка була дуже покладистого характеру, а Хведот — буйного.

Пожили вони, дітей поженили, а життя нема ніякого. А родичі їхні кожного дня родичаються.

Одного разу пішла Мокринка до корови, а біля неї сидить собака. Вона й каже:

— Чого ти Мухтарику (так його звали) прийшов?

А він каже:

— Я не Мухтар, я — відьмак. Я дою корову вашу. А ти чого ти йдеш до неї?

— Як чого? Я її хазяйка.

Перейшло це все. Поїхав чоловік у гаї з жінкою. А тоді її там покинув. А сам хтозна куди поїхав. Підходить до неї вовк і каже:

— Це я корову твою доїв.

— Ай, Господи, хоч би на очі не показувався. Я бачила тебе у своєму хліві. Прийшла у гаї — ти й тут.

А він у каже:

— Я ж відьмак. Доїв вашу корову і буду доїти. А в вас життя як нема, так і не буде.

Потім відьмак повів жінку до нори, де було четверо вовченят. Коли прийшов чоловік, він хотів їх забити топірцем, але нічого не вийшло.

Після цього корова пропала. А самі чоловік з жінкою померли.