Гайдамаки
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Гайдамацький рух... Яка цікава сторінка в історії українського народу, але як мало ми про нього знаємо ! Так, це український національно-визвольний рух проти польського гніту. Перша відома в історичних джерелах згадка про гайдамаків датована 1714 роком. «Гайдамаками» (походить від турецького «гайда» — гнати, переслідувати, турбувати) польська шляхта називала українських повстанців, а згодом вони і самі себе почали називати цим іменем. Гайдамацькі загони формувалися у неприступних місцях Правобережної України. Там вони створювали табори, де перебували ці загони, зберігалася зброя та провіант.

Такий гайдамацький загін (за словами бабусі Прунді), ватажком якого був козак на прізвисько Шай, діяв і на території села Гуляй-Городок Смілянського району Черкаської області. У селі є гора, яка носить назву Шаєва. Так от батько бабусі Прунді ще в молоді роки вирішив перевірити, чи дійсно в Шаєвій горі є скарби, які ніби були відібрані гайдамаками у багатих.

Хлопець зібрав своїх друзів, разом вони відшукали потаємний вхід до гори, але, потрапивши туди, помітили, що там була велика кількість погребів та колодязів. В одному з таких колодязів хлопці і вирішили побувати. Але ж треба було віднайти сміливця, котрий поліз би до нього. Таким виявився батько бабусі Прунді.

Коли хлопці опустили його на мотузці у колодязь і він торкнувся потаємних дверей, то з ним щось трапилось. Що саме, він не міг второпати, бо закляк на місці, міцно тримаючись за мотузку. Хлопці, зрозумівши, що з ним щось трапилось, почали тягти його на поверхню. Він довгий час не міг відпустити рук від мотузки і дивився на товаришів переляканими очима. Довгий час ходив сам не свій.

Коли, трохи оговтався, то розповів хлопцям, що бачив там скарби, а біля них лише кістяки людей, Мабуть, ніхто тих скарбів не зміг винести на поверхню, бо переказують, що на них були накладені якісь закляття. Ось так!