Гарбуз
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це в сиву давнину. З розповіді прапрабабусі, ще за кріпацького права, у теплі літні вечори дівчата з парубками збиралися на вигоні. Дівчата співали, хлопці грали на гармоні та бубоні й розповідали цікаві історії та бувальщини.

Бувальщина, про яку я Вам хочу розповісти, відбувалася у селі Бузків біля річки Тясмин.

Недалеко від вигону стояла хата старенької вдови бабки Палажки. У холодні осінні та зимові вечори в її хаті збиралися на досвітки парубки та дівчата. Хлопці розповідали анекдоти й цікаві історії, дівчата лущили насіння.

Трапилося це в ніч перед Покровою. Останнім до хати баби Палажки зайшов її хрещеник Трохим. Надворі біля порогу він побачив великого гарбуза з кривою карячкуватою ручкою.

— Що це за гарбуз? — промовив Трохим.

Він взяв цей гарбуз і заніс його до сіней, щоб, бува, ніхто не вкрав. Трохим зайшов до хати, зачинивши за собою вхідні двері на защіпку.

— Навіщо ви залишили гарбуз на ніч біля дверей? Я його заніс у сіни, щоб, бува, ніхто не вкрав, — звернувся він до старенької.

— Та ніякого гарбуза я не приносила й не залишала, — відповіла бабка Палажка.

Близько опівночі у сінях щось забухкало й промовило:

— Гарбуз, гарбуз!

Дівчата злякалися, а хлопці, більш сміливі, взяли гасника й пішли в сіні подивитися, що там, але нічого не побачили, окрім гарбуза, й повернулися до дівчат.

— Там тільки гарбуз, — промовили вони й зачинили за собою хатні двері. Через деякий час у сінях знову загупало й знову те саме:

— Гарбуз, гарбуз!

Трохим здогадався, у чім справа. Він згадав розповіді своєї покійної бабусі про відьом. Він узяв гарбуза за ручку, заніс його до хати й щосили гепнув об діл. Гарбуз тріснув, і з тріщини просочилася кров.

Коли в селі проспівали перші півні й почало світати, гарбуз перетворився у людину. Присутні впізнали в ній стару бабу Івгу, що жила в старезній хатині на краю села. Поховали її за межами кладовища.