Городок
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Радянська армія йшла визвольним походом по країнах Європи. Ввійшли в Польщу. Молодий ад’ютант генерал армії Троян Іван Микитович разом із групою інших ад’ютантів отримав завдання: відшукати приміщення для розташування штабу армії. Завдання непросте, бо потрібне було приміщення з немалою кількістю кімнат і зал для штабних засідань. Під час виконання цього завдання молодий солдат зайшов до квартири місцевого жителя, старого поляка із дружиною. Розговорилися через те, що старий знав українську мову, правда, дещо змішану з російськими словами. Поляк поцікавився звідки родом молодий солдат.
— З Київської області, — відповів ад’ютант.
Ця відповідь була загальною і мало що могла повідомити. Але старий поляк не відступав і став детальніше питати у солдата про його місце походження.
— Корсунь, село Бровахи, — навмання сказав єфрейтор Іван Троян, знаючи, хто в Польщі може знати далеке українське село.
Ця відповідь була приголомшливою для поляка. Він весь затремтів, сльози покотились із очей старого чоловіка. Він сам став називати околишні села: Сахнівку, Бровахи, Таганчу. А потім розповів, що він тут колись жив у польському поселенні Городок, яке розміщувалось на околиці села Бровахи по Таганській дорозі.
Був він тоді малолітнім хлопцем. Поляків виселяли із Городка. Городком його назвали тому, що поселення було огороджено високим муром і викопано навколо глибокий рів. При вході в поселення росла висока стара липа.
У поспіхах батьки і родичі-поляки не могли забрати з собою золото, коштовності, яких було і них багато. Та і брати їх із собою не було рації, бо все одно по дорозі відібрали. Тому вирішили цей скарб закопати, а потім пізніше забрати.
Але не так сталося, як гадалося. Багато поляків, свідків похованого скарбу, повмирали, кордони СРСР були закриті. Знав старий поляк таємницю скарбу, але вже сам на схилі літ, війна багато чого перекреслила і передати нема кому. Тому і повідав молодому українцеві, як знайти скарб.
Потрібно було влітку опівдні від тіні верхівки старої липи, що росла при вході в Городок, пройти на північ 40м. Це було місце схову скарбу.
Троян Іван Микитович демобілізувався у 1947р. повернувшись додому, вирішив відшукати те місце, де, за словами поляка, схований скарб. На місці польського поселення Городок зберігся тільки рів. Стару липу, основного компаса, давно зрубали, а все те місце заросло дрімучим лісом.
Правда, шукачів скарбів не бракувало. Місцеві пастухи у 50-60р.р. не раз бачили на території Городка викопані глибокі і широкі ями.
Під час прокладання газотраси по території навколишнього лісу польські робітники хотіли викупити ту частину лісу, де знаходився Городок. Це наводить на думку, що скарб існує. Він і досі лежить під товщею землі і лоскоче уяву любителям скарбів.