Добре серце
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Біля нашої школи живуть два їжачки: їжачок-тато і їжачиха-мама. Їм дуже тут подобалось. Вони вже звикли до шкільного дзвоника, і до галасливих дітлахів. Ось знову прийшла весна, і їжачки прокинулись від зимового сну. Радіючи сонечку, вони ішли знайомою стежкою.

Але, що це? Навіть не помітивши коли і як, їжачки упали в глибоку яму. Вони намагалися вилізти з неї, але марно. Вони дуже засумували.

Та ось один допитливий хлопчик зазирнувши у яму, побачив наших їжачків. Він хотів їм допомогти, але яма була надто глибока. Великий смуток охопив його. Та враз його лице проясніло і він побіг до класу. Про свою знахідку хлопчик розповів вчительці.

А вона, маючи добре і любляче серце, вирішила допомогти звіряткам. їжачків витягли з ями і пустили на волю, а яму закрили. Як добре мати добре серце.