Українські оповідання

Дівчина і вовки
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було в тисяча вісімсот якомусь році. Перед першою світовою війною. Була у батька дочка. А він, видно, хотів її позбутися. Того батько посилає її на поле пшеницю охороняти снопи. Ну це була биль.

Тоді вовки бігали, багато вовків. Дівчинка приходила, розкидала снопи, потім лягала в середину, накидача їх на себе. Коли приходили вовки, вона держала над собою снопи, а вовки чули що там хтось є, а снопів розгрібати не могли. Так дівчинка осталась жива. Це була биль.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

36. Дівчина і вовки. Записано в Каневі від Бузницької Марії Овсіївни (1928) 2008 року.