Загадка кінського тупоту
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це в роки молодості моєї бабусі. Одного разу влітку йшла вона з клубу зі своєю сестрою. Ідуть вони собі, розмовляють і раптом чують позад себе тупіт кінських копит. Вони подумали, що то кінь іде і зминули з дороги в сторону, але стукіт теж звернув за ними. Бабуся із сестрою перелякались і почали бігти.

Прибігли додому, стукають сильно в двері, їх відчиняє батько, бачить, що дочки чимось стривожені, питає, що сталося. Бабуся з сестрою навперебій розказують свою пригоду. Батько якось зразу захвилювався, сказав дівчатам, щоб швидко закрили всі вікна і двері. Усі кинулися закривати ставні, взяли дверці на засув.

Тільки закрились, як почало щось стукати у двері! Батько шепче дівчатам, щоб не відкривали дверей, навіть якщо їм буде хотітися відкрити, навіть якщо почують чийсь знайомий голос, що буде їх гукати. А стукіт уже чувся по віконницях, по стінах, тоді наче став віддалятися. А то знову останній раз з такою силою грюкнуло щось у двері, ледве вони витримали. Після цього все стихло.

Уранці батько обійшов навколо хати, але ніяких слідів не знайшов. Так уже тепер бабуся думає, що, мабуть, батько щось таке знав, тільки їм із сестрою не сказав. Бо звідки знав, що треба вікна і двері позакривати?