Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські оповідання

Зачарований на вовка
Демонологічна розповідь Бойківщини

Були колись такі чорнокнижники, що знали всякі чародійські річи. Вони знали чаровати людину чи медведем, чи вовком. І одного чоловіка пустила жона вовком.

Раз зібрався вовки і напали на кошару вівці. Та й вівці стали рухатися. Та й вівчарі побігли проганяти вовків, стали на них кричати. А той вовк, котрого пустила вовком жона, мав на шиї мотузок. І він за той мотузок засилився і прип’явся за лісу. І той мотузок йому урвався. А в тому мотузку було чародійство. Як мотузок урвався, вовк перекинувся на чоловіка і став кричати:

— Рятуйте, бо вовки вівці поїдять!

Коли прийшли вівчарі, то голова була вже в нього, як у людини, а лапи були ще вовчі.

Не дали вівчарі вовкам поїсти вівці. А той зачарований пішов в село уже як чоловік.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

4 (187). Зачарований на вовка. Гусине. 1 квітня 1988 р. Ільницька Катерина Олексїівна (1915). Львівська область, Турківський район, село Гусине