Кавунівка Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Село наше, Ташлик, велике. Вулиць багато, кожна має по дві назви: одна, як кажуть, державна, друга — народна.
— Олю, дитино, де ти так довго бігала?
— Бабусю! Я гуляла на Кавунівці.
— А ти відаєш, чого так кличуть цю вулицю?
— Ні! Розкажіть — знатиму.
— Колись-то там, де нинче ця вулиця, було все поле.. .поле. Та таке, що не грунт, а самий пісок. Видать, дуже давно там річка була та пішла під землю, зосталось тіко джерело, котре є й нинче.
Так от ніщо не родило на тому полі. А тоді хтось дометикував посадить там баштан. І був толк. Кавуни вродили, лежали, як поросята. Так і прилипла до того місця назва