Ковпак
Демонологічна розповідь Чернігівщини

Було це дуже давно. Приблизно вісімдесят років тому.

Молодь того часу збиралася гуляти біля кладовища. Кожного вечора вони там гуляли, співали пісні. І от настав час для гадання. Парубки вночі ховалися на кладовищі під хрестами. На них були одягнені шапки. Дівчатам потрібно було зняти з хлопця шапку, а наступного дня вони дізнавалися, хто котрої суджений.

І от настали гадання. Дівчата пішли вночі на кладовище, а хлопці в той час були вже там. Кожна дівчина зняла з хлопця шапку, але при цьому вона не знала, з кого. Наступного дня дівчата зібралися, щоб дізнатися, хто котрої буде наречений. Кожна дівчина знайшла собі хлопця, а от тільки одна не знайшла. Серед усіх не знайшовся той хлопець, ковпак якого був в однієї з дівчат. І та дівчина розповіла :

— Я бачу, аж хтось сидить, то я відразу забрала ту шляпу і швиденько пішла.

Той ковпак залишився у дівчини. І от одного вечора вона лягла спати, але з думкою, хто її суджений і чий це ковпак. Вона довго не спала. Аж тут чує, що хтось під вікном каже :

— Поверни мені мій ковпак.

Дівчина зібралася, забрала своїх подруг і пішли відносити ковпак. Повернувшись додому, вона лягла спати. Рано-вранці прокинулась, вийшла на вулицю і побачила той самий ковпак. Вона злякалася. Вночі дівчина знову почула голос :

— Поверни мені мій ковпак, але цього разу сама.

Бідолашна пішла на кладовище, підійшла до того хреста і поклала на могилу. І тут перед нею з’явився образ чорта. Він промовив:

— Тепер ти навіки моя.

Наступного дня дівчину знайшли мертву на могилі. Ніхто нічого не знає і не розуміє причину її смерті. Але всі думали, що це серцевий напад.