Колгоспні бджоли ледачі
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Коли колективне господарювання на землі стало нормою життя, почали колгоспники, що мали відповідальні посади, потроху брати із колективного добра собі.

У селі був пасічником Матвій (поставили його до бджіл, бо дома кілька вуликів мав). Як тільки викачають мед, Васька (дружина пасічника) починає медом торгувати і пояснює, чого у колгоспній коморі мало меду:

— Наші бджоли ще ні світ, ні зоря уже вилітають, мед носять, а колгоспні із вуликів вилазять, як сонце уже височенько підіб’ється. Де ж тому меду взяться?