Коли перечищається золото
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Як була я ще малою, то чула від старих людей, про прочищення золота. Довго носила в голові думку провірить, чи правду казали.
Пригадую зиму. На те врем’я була я вже замужня і мала трьох малих дітей. Якраз почалась війна, чоловіка забрали на хронт. Холодно було й голодно. Припомнила тоді, що в ніч перед старим Новим роком, за словами людей, із землі піднімається на поверхню золото, так ніби воно перечищається .Як казали, хто знайде міста, де можуть буть скарби, той може дуже розбагатіти. Тіко треба зуміть його побачить і забрать.
Припомнила ще одне. Колись жив у селі мудрий дід .Він розказував моїй матері, що там, де нинче наш город, колись проходив козацький шлях. Коли козаки тікали от шляхти, то по дорогі копали погріби й ховали там золото. Про цю козацьку дорогу чула ще багато різних історій.
Повагалась, повагалась, а потом таки рішила: либонь, із Божою поміччю щастя улибнеться. Діждала півночі, помолилась, перехрестилась та й виходжу надвір. А душа як не вискоче! Стала край сажа, а ноги і руки терпнуть!Стояла довго. Вдивлялась то в город, то в поле, що сразу за усадьбою .Помню, коли добре замерзла,рішила вже йти до хати, але глядь, а з-під снігу лучі пробиваються. І так: миг, миг і щезне; миг,миг і щезне! Я примітила место, що якраз коло вишника, та зразу не пішла на то место, бо не можна. Припомнила, як той дід мудрий розказував, що хто побаче, як перечищається золото, то одразу йти не можна, Щоб взять скарб треба йти вдосвітка, як тіко треті півні заспівають. Якщо раніш підеш, то за тобою слідуватиме нечиста сила, чутимуться різні голоси :то діти тужитимуть і зватимуть на помочі, то хтось із родні, різне бува. А оглядатися не можна, бо нечиста розірве душу.
Чи правда це, чи ні — хто його зна. Як кажуть, вір та перевір .Однак я не стала перевірять, бо страх сильний взяв. Втікла до хати,насилу діждала чуть світу. Схватилася-і на город .А снігу накидало попідруки. Насилу дісталася до того места, де виділись огні. І завмерла. Сніг коло вишника втоптано аж до землі, приглядаюсь, а то витоптаний хрест. Це значило, що там хтось був і забрав золото. Хто? Бог його зна.
Та що ви думаєте, по осені того ж года горала город і вигорала золоту велику сережку, котру, продала якимсь заїжджим людям, за ті гроші накупила полотна і зерна.